Чайковський П

Чайковський П.І. і Н.Ф. фон Мекк

П.І. Чайковський

На першій сторінці партитури Четвертої симфонії П.І. Чайковського написано: "Посвящается моему лучшему другу". Петро Ілліч не міг у присвяті написати ім’я, тому що він сам, ні його "кращий друг" Надія Філаретівна фон Мекк не бажали відкрити перед усіма ті взаємини, які їх пов’язували. А тим часом жодних стосунків між Петром Іллічем і Надією Філаретівною, окрім листування, що тривало понад тринадцять років, і не було.

Н.Ф. фон Мекк

Вона рано вийшла заміж. Дворянський родовід її чоловіка Карла Федоровича фон Мекка сягав 15 ст. Карл Федорович був талановитим інженером, спеціалізувався на будівництві залізниць, і саме на цьому він нажив мільйони, примноживши багатство сімейного клану.

У 1868 - 1881 роках сім’я фон Мекків володіла браїлівськими маєтками (нині Жмеринський район), де успішно діяли цуковарня, цигаркова фабрика, мідний, ливарний, спиртовий, цегельний та вапняковий заводи, винокурні.

Коли Надія Філаретівна ввійшла у життя Чайковського, у неї було одинадцятеро дітей. Смерть чоловіка у 1876 р. справила на неї гнітюче враження. Вона прагнула усамітнитись, позбутися суєти. Розрадою для неї стала музика. В її московському домі бували М. Рубінштейн, Г.Венявський та інші відомі музиканти. Людина вдячна і діяльна, вона надавала значну грошову допомогу Російському музичному товариству, яке опікувалось розвитком національної музичної культури, запровадила при Московській консерваторії стипендію фон Мекк.

Особливо захоплювалась вона творами Чайковського. У цій музиці Надія Філаретівна знаходила відгомін власних думок і почуттів. Заочне знайомство Надії Філаретівни з композитором відбулося через Й.Котека - його учня і приятеля. Вона дізнається про складні моральні та матеріальні умови його життя, ставиться до нього зі співчуттям і глибоким розумінням, прагне підтримки. Отож з 1877 року Надія Філаретівна вирішує виплачувати Чайковському щорічну субсидію в розмірі 6-ти тисяч карбованців.

Петро Ілліч знав чимало прикладів меценатської допомоги музикантам. Це не кидало бодай найменшої тіні на людську гідність тих, хто її приймав заради творчості. Пропозиція Надії Філаретівни надійшла у важкій період його життя. Невідомо, як би склалась подальша доля генія російської музики без цієї благословенної допомоги, яку він із вдячністю прийняв.

Чайковський пише Надії Філаретівні:

"До встречи с Вами я ище не знал, что могут существовать люди с толь непостежимо нежной и высокой душой. Для меня одинаково удивительно и то, что Вы делаете для меня, и то как вы єто делаете. В вашем письме столько теплоты, столько дружбы, - что одно достаточно, чтобы заставить меня полюбить жизнь и с твердостью переносить житейские невзгоды".

І згодом:

"Каждая нота, которая отныне выльется из-под моего пера, будет посв"ящена Вам! Вам буду я обязан тем, что любовь к труду возвратится ко мне с удивительной силой, и никогда, никогда на одну секунду, работая, я не позабуду, что Вы даете мне возможность продолжать мое артистическое призвание".

Вона відповідає:

"Вы знаете, мой несравненый друг, как мне нужен Ваш талант, как я хочу беречь его: в Вашей музыке я слышу себя, свое состояние... Так как мне не беречь Вас? "

На запрошення Н.Ф. фон Мекк композитор у 1878 -1880 роках побував у Браїлові. Він полюбив навколишні краєвиди, місцевих селян, написав тут низку прекрасних музичних творів. Це засвідчують його листи до Надії Філаретівни:

"В моем портфеле тепер масса эскизов. Я написал, кроме скрипичных пьес, шесть романсов, около дюжины фортепианных пьес, альбом маленьких пьес для детей, большую сонату, всю литургию Иоанна Златоуста..."(1878)

"Я провел целый ряд незабвенных для меня дней; я испытал в Браилове столько самых чистых, светлых наслаждений, я так много упивался прелестями здешней симпатичной природы, мне было так хорошо, привольно, что дни эти навсегда останутся в моей памяти светлым чарующим воспоминанием. Благодарю Вас за них..."(1878)

"...Итого я работал над "Орлеанской девой" с конца ноября (Флоренция) до конца августа (Браилов, Семаки), следовательно, ровно девять месяцев! Замечательно, что начал и окончил я эту оперу в гостях у моего милого, бесценного друга"(1879)

Стосунки Петра Ілліча з Надією Філаретівною обмежувались листами. Особистих зустрічей не було, незважаючи навіть на те, що у 1880 році син фон Мекк Микола Карлович одружився з племінницею Чайковського Ганною Львівною Давидовою. Їхнє багаторічне листування - це відверті бесіди про музику, літературу, філософію, релігію, політику тощо. Цей казковій роман у листах навіть у неповному виданні 1934 -1936 років складає три томи, понад тисячу сімсот друкованих сторінок.

У 1890 році з ініціативи Н.Ф. фон Мекк взаємини між нею і Чайковським припиняються. Її останій лист до композитора закінчується словами : "Вспоминайте меня иногда..."

Петро Ілліч відповів на це схвильовано:

"Неужели я могу хоть на единый день забыть это, что Вы для меня сделали и сколько Вам обязан? Скажу без всякого преувелечения, что Вы спасли меня и что я, наверное, сошел бы с ума и погиб бы, если бы Вы не пришли ко мне на помощь и не поддержали Вашей дружбой, участием и материальной помощью...совершенно угасавшую энергию и стремление идти вверх по моему пути. Нет, дорогой друг мой, будьте уверены, что я это буду помнить до последнего издыхания и благословлять Вас..."

Загадка переписування

Í. Ф. фон Мекк П. И. Чайковському

"Я не завжди була багата, велику частину свого життя я була бідна, дуже бідна. Мій чоловік був інженером шляхів сполучення і служив на казенній службі, що доставляла йому 1500 карбованців у рік - єдині, на які ми повинні були існувати з п'ятьма дітьми і родиною мого чоловіка на руках - не роскошно, як бачите. При цьому я була кормилицею, нянькою, вчителькою і швачкою моїх дітей, а також камердинером чоловіка; господарство було, звичайно, теж на моїх руках, роботи було багато, але я не тяготилася нею, але от, що давило мене нестерпно: чи знаєте ви, Петро Ілліч, що таке казенна служба?

Чи знаєте, що при ній людина повинна забути, що в нього є розум, воля, людське достоїнство, що він повинний зробитися лялькою, автоматом? І от цього положення мого чоловіка я не в змозі була виносити і нарешті стала просити, благати кинути службу, а на його зауваження, що тоді нам чогось буде їсти, я відповідала, що ми будемо трудитися і не пропадемо, але коли він нарешті погодився виконати моє невідступне прохання і вийшов у відставку, ми очутилися в такім положенні, що могли проживати 20 копійок у день на усіх. Важко було, але я ні однієї хвилини не шкодувала про те, що було зроблено. Це було не останнє тяжке положення в матеріальному відношенні!.."

Залишивши казенну службу, К. К. ФОН Мекк ввійшов у приватні підприємства по будівлі залізниць і нажив багатомільйонний статок, половину якого надав в особисту власність дружині. Після смерті чоловіка Надія Філаретівна, що мала одинадцять дітей, присвятила себе замкнутого життя в колі найближчих облич. Світське суспільство перестало неї займати, вона зосередила свої інтереси на мистецтві і головним чином на музиці, причому особливо захоплювалася творами Чайковського. Довідавшись про стиснуті матеріальні обставини свого улюбленого композитора, графиня Фон Мекк звернулася до нього з проханням зробити для неї кілька перекладань його творів для скрипки і фортепіано за велику винагороду. З цього приводу Надія Філаретівна написала наступне лист Петрові Іллічу: "Дозвольте принести вам мою іскренну подяку за таке швидке виконання мого прохання. Говорити вам, у який захват мене приводять ваші твори, я вважаю недоречним, тому що ви звикли і не до таких похвал, і поклоніння такої незначної істоти в музиці, як я, може показатися вам тільки смішним, а мені так дорога насолода моє, що я не хочу, щоб над ним сміялися; тому скажу тільки і прошу вірити цьому буквально, що з Вашею музикою живеться легше і приятніше".

У відповідь на це Надія Філаретівна одержала наступні рядки від Чайковського: "Іскренно вам вдячний за все люб'язне й утішне, що ви зволите мені писати. Зі своєї сторони, я скажу, що для музиканта, серед невдач і всякого роду перешкод, утішливо думати, що є невелику меншість людей, до якого належите і ви, так іскренно і тепло любляче мистецтво". Далі випливав цілий ряд листів по обидва боки, більш змістовних, що поклали міцну основу для інтимної дружби і виливів високопоетичного характеру.

Надії Філаретівні Фон Мекк

"Насамперед скажу вам, що я самим несподіваної для себе чином зробився нареченим в останніх числах травня. Це відбулося так. За трохи часу перед цим я одержав листа від однієї дівчини, що знав і зустрічав колись. З цього листа я довідався, що вона давно удостоїла мене своєю любов'ю. Лист був написаний так іскренно, так тепло, - що я зважився на нього відповісти, чого колись ретельно в подібних випадках уникав. Не стану вам розповідати подробиці цього переписування, але результат був той, що я погодився на прохання побувати в неї. Для чого я це зробив?

Тепер мені здається, начебто якась сила волокла мене до цієї дівчини. Я при побаченні знову пояснив їй, що нічого, крім симпатії і подяки за її любов до неї не відчуваю. Але розставшись з нею, я став обмірковувати всю легковажність мого вчинку. Якщо я її не люблю, якщо я не хочу заохотити її почуттів, то чому я був у неї і чим усе це скінчиться? З наступного потім листа я прийшов до висновку, що, якщо, зайшовши так далеко, я раптово відвернуся від цієї дівчини, то зроблю її дійсно нещасливої, приведу її до трагічного кінця. Таким чином, мені представилася важка альтернатива: чи зберегти свою волю ціною загибелі цієї дівчини ("загибель" тут не порожнє слово: вона справді любить мене безмежно), чи женитися. Я не можу не обрати останнього. І так в один прекрасний вечір, я відправився до моєї майбутньої дружини, сказав їй відверто, що не люблю; я докладно описав їй свій характер, свою дратівливість, нерівність темпераменту - нарешті свої обставини. Затим я запитав її - чи бажає вона бути моєю дружиною? Відповідь би, зрозуміло, стверджувальний. Не можу передати вам словами ті жахливі почуття, через які я пройшов у перші дні після цього вечора. Воно і зрозуміло. Доживши до 37 років із вродженною антипатією до шлюбу, - бути захопленим силою обставин у положення "нареченого", притім нітрохи не захопленого своєю нареченою, дуже важко. Потрібно змінити весь лад життя, потрібно намагатися про благополуччя і спокій, зв'язаного з твоєю долею іншої людини, усе це для загартованого егоїзмом холостяка, - не дуже-те легко. Щоб одуматися, звикнути спокійно дивитися на своє майбутнє, я зважився не змінювати свого первісного плану і усе-таки відправитися на місяць у село. Так я і зробив. Тихе сільське життя в колі дуже милих людей і серед чудової природи подіяло на мене дуже благотворно. Я вирішив, що долі своєї не уникнути і що в миємо зіткненні з цією дівчиною є щось фатальне... Тепер скажу вам кілька слів про мою майбутню дружину. Звуть її Антоніна Іванівна Мілюкова. Їй 28 років. Вона досить красива. Репутація її бездоганна. Жила вона, з любові до самостійності і незалежності, своєю працею, хоча має дуже люблячу матір. Вона зовсім бідна, утворена не вище за середнє рівня (вона виховувалася в Єлизаветському інституті), очевидно, дуже добра і здатна безповоротно прив'язуватися. Побажайте мені не падати духом, у виді тієї зміни в житті, що має бути мені. ...Я сказав їй, чого вона може від мене очікувати і на що не повинна розраховувати".

Надія Філаретівна померла незабаром після Чайковського - 14 січня 1894 року.

Так, Н.Ф. фон Мекк врятувала Чайковського для Росії, для всього світу, повернула його до творчості, перша розгадала його музичний геній, напророкувала йому майбутнє світове визнання. Цього абсолютно достатньо, аби ми дякували їй за її ставленння до великого композитора і не лише інколи згадували її, а й віддали належне її пам"яті.