ѕетро ≤лл≥ч „айковський 

7 травн¤    1840     року    народивс¤        „айковський   ѕетро    ≤лл≥ч.   „айковський     вир≥с    у     дуже       культурн≥й    родин≥.    Ѕатько      його, талановитий г≥рський ≥нженер, у сороков≥ роки працював   на   ”рал≥,   де    ≥     пройшло    раннЇ       дитинство    майбутнього       автора     "™вген≥¤  ќнЇг≥на".     «годом  батько „айковського   був  директором   “ехнолог≥чного   ≥нституту    в ѕетербурз≥. ћузика рано вв≥йшла в житт¤ „айковського.  ¬≥н  учивс¤    фортеп≥анн≥й   гр≥,    слухав     нечисленних     п≥ан≥ст≥в - аматор≥в,  що в≥дв≥дували родину „айковських. ¬елике враженн¤ зробив на хлопчика   моцартовський    "ƒон ∆уан",     уривки     з   ц≥Їњ   опери     в≥н    слухав   у    виконанн≥  невеликого механ≥чного    музичного   ≥нструмента - оркестрини.

Ќа ”рал≥ „айковському часто приходилос¤ чути народн≥ рос≥йськ≥ п≥сн≥, ≥ любов   до   них  в≥н  збер≥г   на  все  житт¤.  ƒес¤тил≥тн≥м  хлопчиком „айковський     п≥шов    у    ѕетербурзьке      училище    правознавства- -  навчальниний    заклад,   що    готував     юрист≥в.      «    цього     часу розширюЇтьс¤   коло    музичних   вражень   „айковського.  ¬≥н в≥дв≥дуЇ оперний  театр  ≥  концерти.   ѕерша почута њм опера - "≤ван —усан≥н". ¬же  в  зр≥лому  в≥ц≥  „айковський сказав  один раз,  що"йому особливо дорога перша  опера √линки, тому  що  в≥н  чув  њњ в щаслив≥ роки своЇњ   юност≥".     "≤ван —усан≥н"      назавжди    залишивс¤   одн≥Їњ    з   найулюблен≥ших   опер     „айковського.    ¬    училище    правознавства продовжувалис¤   зан¤тт¤    фортеп≥анною    грою.  „айковський  брав уроки  в  кращих  петербурзьких педагог≥в ≥ став непоганим п≥ан≥стом. јле    в≥н  ще  був  далекий   в≥д   думки     присв¤тити    своЇ     житт¤ мистецтву. 
        «ак≥нчивши училище дев'¤тнадц¤тир≥чним юнаком, „айковський поступив на  службу в департамент юстиц≥њ.   —лужбою в≥н ц≥кавивс¤ мало,  б≥льше займали його театр,  концерти,  в≥дв≥дуванн¤  знайомих. Ќа   початку    ш≥стдес¤тих    рок≥в    „айковський    вир≥шуЇ   стати музикантом - профес≥оналом,   композитором.   ¬≥н   залишаЇ  службу, ходить  у  музичн≥ класи,    незабаром    перетворен≥  в   консерватор≥ю. ∆ивучи на коп≥йчан≥ зароб≥тки  -  уроки  музики,  акомпанемент -  в≥н займаЇтьс¤     п≥д     пос≥бником    ј. √. –убинштейна     з     величезною працьовит≥стю,        що      назавжди    залишилос¤     кор≥нною       його властив≥стю. 

” 1865 роц≥ „айковський  зак≥нчив  ѕетербурзьку  консерватор≥ю, де став професором т≥льки  що в≥дкритоњ   ћосковськоњ консерватор≥њ. ”  1877  роц≥   п≥сл¤     важкого   захворюванн¤    „айковський    залишаЇ консерватор≥ю.     ѕочинаючи    з   цього  часу,  в≥н  займаЇтьс¤  т≥льки творчою працею.   ≥лька  рок≥в   „айковський проводить у скитани¤х. ¬≥н живе то за границею, то на батьк≥вщин≥, часто гостюЇ на ”крањн≥ в  маЇтку  своњх  родич≥в,   а   також     в≥дв≥дував    Ѕрањл≥в  ( ¬≥нницька область),  гостював  у    графин≥ ‘он-ћекк.

     ” Ѕрањлов≥ створений ƒержавний    музей   ѕ.≤. „айковського   та    Ќ.‘. фон ћекк.    ≤з  середини в≥с≥мдес¤тих рок≥в  „айковський   живе   головним  чином    у  –ос≥њ,  у   ћоскв≥   ≥   п≥д ћосквою:  недалеко в≥д  лина ( у ‘роловском,   у  ћайданов≥)  ≥  в   лин≥.
        ƒуже  скоро   „айковський    здобуваЇ   св≥тову славу,   його  твори виконуютьс¤ в –ос≥њ  та  за  рубежем.  „асто  в≥н  сам  диригуЇ   своњми творами на  батьк≥вщин≥,   у р≥зних    крањнах   ™вропи  й    в  јмериц≥.         „айковський  п≥шов  з  житт¤   у  в≥ц≥ п'¤тдес¤тьох трьох  рок≥в. ѕомер в≥н раптово, у розкв≥т≥ творчих сил. ”сього за к≥лька м≥с¤ц≥в до смерт≥ в≥н написав найб≥льше з≥ своњх симфон≥чних  твор≥в   -     шосту симфон≥ю.   „айковський  -   найб≥льш багатогранний ≥з ус≥х рос≥йських композитор≥в.    …ого   творча    спадщина     не   т≥льки   р¤сна,  але  й надзвичайно      р≥зноман≥тна.       „айковський    писав  опери ≥ балети, симфон≥чн≥     добутки   ≥   камерн≥  ансамбл≥,   романси,    фортеп≥анн≥ ≥ скрипков≥ п'Їси.    ¬ ус≥х   жанрах  в≥н створив добутки, улюблен≥ ус≥м миром.  ƒосить назвати к≥лька твор≥в - скрипковий концерт,  перший фортеп≥анний концерт,  тр≥о "ѕам'¤т≥ великого артиста",     романси "’от≥в би   в Їдине слово"  ≥  "Ќ≥ч"  ("¬≥д чого ¤ люблю тебе, св≥тла н≥ч"),  цикл   фортеп≥анних м≥н≥атюр  "„аси року"     (серед  них  "Ќа тр≥йц≥" ≥ "ќс≥нн¤ п≥сн¤"),     симфон≥чн≥       фантаз≥њ     "–омео  ≥  ƒжульетта"   ≥ "‘ранческа ƒа –им≥н≥",    четверта    ≥     шоста    симфон≥њ,       балети "Ћускунчик" ≥ "Ћебедине озеро", опери "™вген≥й ќнЇг≥н" ≥ ""ѕ≥кова дама". 

¬ одному з лист≥в „айковський говорить, що хот≥в би написати оперу   "≥з сюжетом  характеру  ≥нтимного,   де   б  роздолл¤    було  дл¤ л≥ричних вилив≥в".     ƒ≥йсно,  у  своњй  оперн≥й  творчост≥ „айковський насамперед     л≥рик;    його   волоче    глибоке    розкритт¤      складного щиросердечного   св≥ту  людини.  ∆агуч≥ пориви,  жад≥бне прагненн¤ на щаст¤,траг≥чн≥  з≥ткненн¤   похмурою д≥йсн≥стю - таке найчаст≥ше зм≥ст  опер  „айковського.

          —воЇму   учню   ≥    другу      —. ». “анЇЇву „айковський   писав:   "я  завжди   прагнув   вибирати   сюжети, у ¤ких д≥ють д≥йсн≥,  жив≥  люди,  що  почувають  так  само,  ¤к  ≥  ¤".   ” своњх листах в≥н говорить про це не раз, завжди гар¤че ≥ переконано. "я охоче приймус¤ за вс¤ку оперу, -  писав  „айковський  “анЇЇву, -  де, хоча ≥ без сильних  ≥  неспод≥ваних   ефект≥в,   Ї    ≥стоти,    под≥бн≥     мен≥,      що випробують   в≥дчутт¤,   мною  теж  випробуван≥  ≥  що  розум≥ютьс¤. ¬≥дчутт≥в Їгипетськоњ принцеси, фараона, ¤когось  скаженого  нуб≥йц¤ ¤ не знаю, не розум≥ю.   якийсь   ≥нстинкт   п≥дказуЇ  мен≥,  що  ц≥ люди повинн≥ були в≥дчувати, рухатис¤, говорити, а отже, ≥ виражати своњ почутт¤      зовс≥м    ¤кось   особливо   -   не   так,   ¤к  ми".    ÷≥  думки „айковського    висловленн≥   ним   у  зр≥л≥  роки.   Ќе  в≥дразу   прийшов „айковський до такого розум≥нн¤ задач  оперноњ творчост≥.  ” перших трьох операх ("¬оЇвода", "”ндина", "ќпричник") в≥н не знайшов ще свого ц≥лком  ≥ндив≥дуального    шл¤ху   оперного    композитора.     "¬оЇводу" „айковський      вважав     "дуже  поганою оперою".   ”   лист≥,    у ¤кому „айковський даЇ наст≥льки сувору оц≥нку своЇму оперному перв≥стку, в≥н критично в≥дзиваЇтьс¤  ≥  про наступн≥ операх  -  "”ндин≥", ¤ку  в≥н спалив,  ≥  "ќпричники". ≤ в≥дразу  „айковський  говорить:  "Ќеобх≥дно пройти   через   р¤д  невдалих  досв≥д≥в,  щоб  д≥йти до можливого ступен¤    досконалост≥,  ≥   ¤   ан≥трошки   не   встидаюс¤   своњх оперних невдач.     ¬они    послужили    мен≥   корисними уроками ≥ вказ≥вками".     Ќасамперед    в≥н   переконавс¤,  що жоден з обраних њм сюжет≥в  не  в≥дпов≥дав  ц≥лком  особливост¤м  його   творчоњ  натури. ƒ≥йсно, близький  йому  сюжет  „айковський  знайшов  лише  в "™вген≥њ ќнЇг≥ну"   (1877-1878).    «   розпов≥д≥   „айковського  в≥домо, ¤к виникла думка написати оперу  по  безсмертному    пушк≥нському   роман≥.     ” травн≥       1877    року     ѕетро   ≤лл≥ч    писав    своЇму   брату   ћ. ». „айковському: "Ќа минулому тижн≥ ¤ був ¤кось у Ћавровской. –озмова зайшла про  сюжети дл¤ опер... Ћизавета јндр≥њвна...  раптом сказала: "ј що б уз¤ти "™вген≥¤ ќнЇг≥на"?  ƒумка  ц¤  показалас¤  мен≥ дикою,   ≥ ¤ н≥чого не в≥дпов≥дав.  ѕот≥м,  об≥даючи  в трактир≥ один, ¤ згадав про "ќнЇг≥на",   задумавс¤,    пот≥м  почав  знаходити   думку    Ћавровской можливоњ,    пот≥м  захопивс¤  ≥  до  к≥нц¤ об≥ду зваживс¤. Ќегайно поб≥г в≥дшукувати    ѕушк≥на.  «   працею    знайшов,   в≥дправивс¤     додому, перечитав  ≥з  захватом ≥ пров≥в зовс≥м безсонну н≥ч, результатом ¤коњ був    сценар≥ум     чар≥вноњ     опери  з  текстом  ѕушк≥на.